Дитяча наївність сучасного клініциста дозволяє йому вважати, що озброївшись наймоднішою класифікацією та кількома шкалами та опитувальниками, він може зрозуміти особу пацієнта і навіть успішно його лікувати.

Подібна позиція полегшує лікареві життя і дозволяє не замислюватись, яку реальність він описує; чому використовує ту чи іншу мову опису; чи відповідає наша мова об'єкту нашого аналізу, тобто по суті, не відрефлексувати власне мислення та мову. І вже точно не замислюватися про співвідношення мови та мислення. Але ж мислення лікаря та його мова не менш складні та не менш цікаві, ніж мислення пацієнта.

Для аналізу цього феномена у доповіді передбачається надати певні принципи антропологічного підходу. Антропологічний підхід передбачає аналіз «розуміння розуміння», тобто розгляд мислення та поведінки лікаря поряд з мисленням пацієнта у широкому культурному контексті із залученням прийнятих у гуманітарних науках оптик/методологій.

У лекції я спробую відповісти на такі запитання:

1) Чому психіатри вважають, що мислять клінічно, але свої підходи не аналізують

2) Як у рамках антропологічної парадигми може бути описаний спосіб мислення клініциста.

3) Чому психіатри так пристрасно пручаються спробам зрозуміти і типологізувати їхню власну поведінку і бачать у цьому наругу над собою і над своєю спеціальністю

4) Які антропологічні методи можна застосувати для адекватного опису клінічної ситуації.

Trainer:

Josef Zislin

психіатр, незалежний дослідник. Автор понад 100 опублікованих праць англійською, російською та івритом, присвячених клінічній психіатрії, антропологічній психіатрії та нейрофізіології. Автор двох книг.