Агресія у маленьких дітей. Агресія у підлітків

То що ж таке дитяча агресія і що робити батькам? 

Агресія складається з трьох різних за емоційною інтенсивністю почуттів: злості, гніву і люті.  

Розглянемо їхні значення: 

Злість - почуття недоброзичливості, роздратування, гніву, досади. Виникає як реакція на ситуацію, в якій дитина не може задовольнити свою потребу. 

Гнів - сильніше за змістом почуття. Проявляється як реакція на зовнішній подразник із подальшим прагненням усунути цей об'єкт. 

Лють - стан афекту, крайня точка гніву. Лють вважається сильнішою за злість і гірше піддається управлінню, ніж гнів. Лють найчастіше супроводжується втратою самоконтролю. 

Виходячи з вище сказаного, можемо зробити висновок, що агресія - це пред'явлене у світ почуття злості, гніву або люті, що виникає як реакція на зовнішній подразник.

Так, дитина 3-х років штовхає або б'є значущого дорослого, щоб звернути на себе увагу, це природно. Дорослий з народження приходив на поклик і рух тіла дитини.  

Діти цієї ж вікової категорії пронизливо волають, коли щось впало з рук або не вдається поставити предмет так, як хотіла (перегорнути сторінку, розв'язати шнурок, замкнути засувку) вони просто не вміють керувати своїми емоціями! Рефлекс роздратування спрацьовує неусвідомлено.  

 На майданчику, де гуляю я з дитиною, малюк видає пронизливий тонкий звук, коли стикається віч-на-віч з іншими дітьми. Це агресія, він лякається і вереск в даному контексті служить інструментом, щоб перенаправити рух іншого від себе і привернути увагу няні!  

У дітей від 5 років і старше формується інша поведінкова лінія. Порівняно з трирічками їм уже відоме почуття провини та сорому, емоції стають більш розпізнаваними. У цьому віці проявляється вербальна агресія. Дитина неусвідомлено чи усвідомлено може обзиватися, вдарити, відібрати іграшку, група дітей може об'єднатися "дружити проти". Це нормальні етапи дорослішання якщо:

• обзиває, коли щось не сподобалося і це жест захисту; 
• штовхає або б'є, відбирає іграшку, коли це відповідь на подібну взаємодію або коли повертає своє; 
• діти старшого віку не приймають у свою групу молодшеньких і це прекрасно!
• вони точно усвідомлюють різницю в інтересах, поведінці, і віці.

Підлітки - це проміжок. Уже й не дитина, але ще й не дорослий. Агресія підлітка спрямована на відстоювання свого "я", своїх зовнішніх і внутрішніх кордонів. Виражається в тій формі, яка була сформована в період дорослішання і відображає взаємодію в системі, в сім'ї (більш детально про підліткову агресію читайте в статті...) 

В описаних ситуаціях агресія дитини виправдана. У такі моменти дитяча агресія являє собою акт захисту, відповідну реакцію на напад або пред'явлення у світ стану фрустрації. Завдання дорослих (батьків, педагогів, психологів) у кожному подібному випадку навчити дитину розпізнавати й керувати почуттям, яке спричинило таку реакцію, і навчити нового способу відреагування.  

Перш за все, коли вам здається, що дитина поводиться агресивно, постарайтеся спостерігати за нею у взаємодії з оточенням. Цілком можливо, що на даному етапі розвитку її реакція цілком виправдана для кожного випадку проявленої агресії. 

То коли ж бити на сполох і звертатися до фахівця?

Агресивність [лат. Aggressio - нападати] або ворожість - стійка характеристика суб'єкта, що відображає його схильність до поведінки, метою якої є заподіяння шкоди оточуючому, або подібний афективний стан. 

Тобто в тих випадках, коли дитина не може впоратися зі своєю поведінкою самостійно. Усвідомлює, що нападає, але не може цим станом керувати.

Не норма: 

• коли дитина навмисно обзиває дітей з метою завдати емоційної образи; 
• коли б'ється, не розбираючись у ситуації; 
• коли йде гратися не до однолітків чи старших за віком, а до молодших дітей (знов таки, дивимося ситуативно, якщо середовище, де гуляє дитина, обмежене віковими категоріями) 
• коли гуляє сама і не йде в групу або її не приймає група. 

У такій ситуації важливо разом із психологом розібратися, що слугує причиною подібної поведінки, і в спільній роботі з батьками постаратися навчитися реагувати по-іншому.