Підвищений рівень конфліктності, неслухняність, надмірна агресивність, асоциальна поведінка (девіантність)

За спостереженнями психологів, рамки підліткового віку розширилися. Сьогодні тенденцію до підліткового максималізму можна спостерігати у дітей віком від 10 років. Вчорашній малюк і мамине сонечко сьогодні різко робить незрозумілі речі: демонстративно підкреслює свою самостійність, вередує, емоційно не стабільний,  грюкає дверима, агресивно розмовляє і т.д.

До уваги батьків — підлітковий вік — це кризовий період в житті кожної особистості, це етап переходу від дитинства у дорослість. Саме цей вік один з найважливіших етапів у становленні людини де відбувається знаходження свого власного “Я”, знаходження свого місця у соціумі, це вік кінцевої сепарації від батьків і формування власного способу взаємодії з оточуючим світом.

В цьому віці дитині дуже важливо спираючись на батьків будувати взаємовідносини з однолітками для переходу у доросле життя. Найчастіше агресивна поведінка — це психологічний спосіб відділитися (розізлитися, щоб був привід піти), або можливість бути почутим, в залежності від внутрішньої потреби дитини.

Причины девіиантної поведінки дитини.

Девіантна, або поведінка відхилення — це поведінка при якій особистість (підліток) відхиляється від норм і правил встановлених в обумовлених соціально — культурному середовищі.

На розвиток і становлення особистості мають вплив три фактори:

• біогенетичний(природа людини, вроджена особливість)
• соціальний(вплив оточуючого середовища, сім'ї або групи однолітків, школа)
• психологічний(сприйняття і відреагування психіки на стрес обумовлений  внутрішніми чи зовнішніми факторами).

В залежнсті від цих трьох компонентів період дорослішання — становлення у кожної дитини проходить по різному. Хтось адаптується до умов, правил і норм що потребує родина, культура, соціум — тобто оточуюче середовище, а хтось обирає свій особистий шлях — девіантний.

Неблагосприятливі соціальні умови

Цьому пункту сьогодні хочеться приділити особливе місце, а також звернути на нього увагу батьків. Будь-які зміни в соціальному житті суспільства відображуються на емоційному стані родини. Нашим дітям, як і нам — батькам, випали складні часи. Спочатку карантин, потім війна внесли в наше життя розруху і хаос, фінансову нестабільність, що викликало емоційну і фізичну напругу. В таких умовах навыть дорослим важко залишатися стабільним, розсудливим, опорним.  Наші діти втрату опор у дорослих дуже добре відчувають, тому будь-яке порушення стабільності у батьків відображується на дитині. І, як ми вже з вами внаємо, в залежності від внутрішніх і зовнішніх особливостей дитина буде реагувати по-різному на те що відбувається у середовищі. Тому наша задача як батьків бути мудрішими, спрямовувати і підтримувати дітей, контролювати так, щоб було комфортно обом сторонам. Як власне? - розповідаємо нижче.

Як виявляється девіантна поведінка у ді тей?

Як ми вже з вами знаємо, девіація — це відхилення. Відхилення зі знаком плюс відображується в геніальності, розкритті таланта. Відхилення зі знаком мінус може мати декілька форм:

1) Норма. Підліток не уміє впоратися зі своїм емоційним напруженням,  від цього часом може буди нестерпним у спілкуванні, порушувати правила встановлені в родині(пізно приходити додому з прогулянок, ігнорувати прохання батьків, іноді палити або вживати алкоголь) може агресивно реагувати на контроль з боку дорослих, але через деякий час визнає свою поведінку і іде на контакт. Тобто ваша дитина проходить стадії дорослішання власним досвідом але при цьому залишається в контакті з дорослим не зважаючи на емоційну бурю. Це не є протиправна поведінка, це форма самовираження яка для нашого героя здається найможливішою в даний момент і задача батьків своєчасно реагувати на те що відбувається.

2) Девіантна поведінка. Коли дії описані в першому пункті повторюються, мають систематичний характер, деструктивні, спрямовані на себе чи зовні, викликають негативну оцінку у суспільства.  Це відображується в таких діях чи вчинках, як:

• аутоагресія: самопошкодження, парасцїциди, суїциди, хімічна залежність, рхп,
• агресивні діі, вчинки спрямовані на зовні, як вербальні так і фізичні(булінг, насилля над тваринами, людьми),
• вандвлізм,
• проституція,
• підлітки-безхатьки чи підлітки що тікають з дому,
• поведінка, пов'язана з високим ризиком до життя(катання ззовні на транспорті, перетин дороги в невстановлених місцях з високим потоком транспортних засобів, паркур, стрітрейсинг та ін.)

3) Делінквентна (протиправна) чи кримінальна поведінка, має на увазі відверту чи приховану психопатологію. Але, якщо розгядати кожну окрему ситуацію з точки зору гештальт-підходу, то варто такий кожний випадок досліджувати і прояснювати деталі. Іноді в такі ситуації потрапляють підлітки під впливом групи або ж шляхом омани.

Профілактика девіантної поведінки.

Зараз ви вже знаєте що таке девіантна поведінка у підлітків і, з оглядкою на минулий досвід можете уявити що саме вплинуло на результат (форма вазаємодії вас і дитини) отриманий сьогодні.Відносини - це робота і участь двох сторін.

Що робити батькам і в яких ситуаціях звертатися до психолога?

Рекомендації батькам:

1. Пам'ятайте що цей велетень-дядько чи гарна дівчина перед вами — насамперед ваша дитина. Зовнішньо виглядає як сформована доросла людина, а в середині це налякана дитина що проходить стадії розвитку як психічні так і фізиологічні. Це людинка що не має такого почуття відповідальності як дорослі, емоційне реагування іще не сформовано, на перепади настрою впливають різкі зміни зовнішності (треба визнати і прийняти себе таким новим) і гормональні процеси.
2. Щоб дитина не втікала від вас до однолітків, в неблагополучні компанії, потрібен не контроль, а баланс у поважному відношенні відношенні до кордонів як власним, так і підлітка(слухати, чути, спілкуватися, поважати точку зору, надавати можливість власного вибору) а також формувати загальні інтереси, де дитина буде розуміти що вона прийнята своїми дорослими.
3. Бути авторитетом для дитини. Тобто не вимагати від дитини того,що не роблю сам.
4. Бути терплячим у відношенні до дитини. Підлітків роздирають протиріччя “що зі мною не так?”, одночасне намагання відрізнятися і бути таким як інші — складна задача. На цей вік припадає найбільше емоційне навантаження яке полягає в одночасному прийнятті декількох життєво важливих рішень: очікування від себе, вибір майбутньої професії, перша закоханість і т.д. Дорослому в цей час треба бути опорою і підтримкою для дитини, хоча це і не легко. Своїм прикладом, поведінкою, ставленням, відреагуваннями показувати дитині як треба, а не коментувати і вказувати на помилки.
5. Пам'ятати, що досить часто батьки намагаються свої травми, свою нереалізованість, свої мрії компенсувати за рахунок дитини. Важливо розуміти, що ваша дитина — це не ви.

Часто, щоб налагодити стосунки з підлітком, треба всього лише змінити батькам своє відношення і бути трошки чуйнішим поряд. Іноді батьки сердечно роблять максимум у відношеннях, а порозуміння так і не відбувається. В такій ситуації звернутися за допомогою до психолога це нормально, бо ви робите крок на зустріч як більш доросла та свідома людина. У нашому гештальт-центрі Ви можете підібрати фахівця як для дитини, так і для себе.