Що робити психотерапевту, якщо клієнт вас знецінює?
СУТЬ ФЕНОМЕНА
Термін "знецінення" став настільки поширеним, що його вживають доречно й не дуже, чого тільки не вкладають у це гарне, дещо розмите частим уживанням слівце. У тлумачному словнику С. І. Ожегова знецінення трактується як позбавлення цінності [1].
З чого випливає приємний наслідок: що цінність-таки була!
Не варто плутати знецінення з незадоволеністю і невір'ям у цінність вашої роботи. Знецінення - явище постконтактне: щось уже сталося, але клієнт не може (не хоче) засвоїти отриманий досвід, і тут на допомогу приходить девалідизація, вона ж - знецінення.
Досвід не вписується в self, і всі зусилля з існування у творчій байдужості (без стрибків куди-небудь, аби куди); пошуку енергії контактної інтенціональності; варіантів її втілення; безпосереднього процесу її реалізації - все котиться відомо куди, зникає в пеклі колишньої картинки світу та неоновленого персонеліті.
ОПОРИ
У цьому разі вашою опорою виступає ваш естетичний критерій гарної форми (читайте тов. Дж. Зінкера "У пошуках гарної форми", якщо призабули, що це означає), знання процесу, методів роботи і рефлексія вашої роботи (я все робив (а) правильно) [2].
СВІТОГЛЯД.
Злитися й ображатися марно. Куди логічніше спрямувати агресію в конструктивне річище, прийнявши для себе "жахливий" варіант реальності: ваш клієнт - просто людина, така сама, як і ви, і має повне право захищати свій звичний, хоча й такий, що його не задовольняє, погляд на світ, який під загрозою зміни й спричинив флексію у формі днвалідизації.
ДІЇ В ПРАКТИЦІ
По-перше, не варто брати все на себе і переносити знецінення клієнтом терапії глобально на свою терапевтичну ідентичність, адже існують два шари стосунків у терапії: символічний і реальний.
По-друге, пам'ятаючи про поєднання тих самих символічного контексту психотерапевтичних стосунків (я для клієнта не зовсім я, а частина світу таким, яким він собі його уявляє) і реального (я-таки людина і терапевт), скористатися шансом поєднати тут-і-тепер і там-і-там.
Швидше за все, ваш клієнт так робить не тільки з вами, а й із собою, Іншими, можливостями простору життєвого світу. Це - його частково або цілком неусвідомлюваний спосіб будувати контакт, що є не його провиною, а його бідою. На яку він, до слова, має повне право.
Лагідно і з любов'ю показавши цей спосіб будувати контакт клієнту і зіставивши з його ситуаціями з історії його життя, помітивши при цьому разючу схожість, ви можете привести його до цінного усвідомлення: я знецінюю, і це - моє життя.
По-третє, знецінення може бути способом опору процесу терапії. А отже, ви підібралися з клієнтом до чогось вкрай важливого.
Можливо, з'явилася нестерпно ваблива близькість, що збудливо лякає незрозумілою новизною і від якої клієнт і тікає, включно з витонченим механізмом: "Ой, і не дуже-то потрібно було!".
У подібному випадку є абсолютно проста методика, за якою ви погоджуєтеся з наявністю думки клієнта (не плутати власне "нарцисичне дно" з підтримкою опору, який можна підтримати, підтверджуючи бачення клієнта: "Я чую, що ти розчарований, не відчуваючи нічого цінного в тому, що було"), а потім пропонуєте назвати бодай одне, що було бодай трохи цінним. Іноді навіть не доводиться пропонувати: клієнт, наситившись видимістю, без сторонньої допомоги, починає говорити про цінність.
По-четверте, знецінення у клієнтів у нарцисичному досвіді є феноменом, полярним до ідеалізації.
У цьому разі ви допомагаєте прожити розчарування та інші почуття з приводу терапії та вас, як значущої фігури, що невиправдала сподівання й надії, і приходите до реального контексту стосунків: терапевт - усе ж таки істота земна, і чи можливе щось тепер між вами, якщо ідеал розвіяно. Приймаючи неідеальність терапевта, такому клієнту простіше прийняти неідеальність себе.
По-п'яте, згідно з теорією М. Кана, знецінення може належати й іншому процесу - етапу терапевтичних відносин, який метафорично можна назвати "повалення терапевта з п'єдесталу" [3].
Цей етап схожий на підлітковий, коли для сепарації необхідно знецінити батька. Пояснюється це тим, що від цінного сепаруватися складніше, ніж від нецінного.
У такому разі клієнти продовжують ходити на терапію для того, щоб, знецінюючи, стати самостійно на ноги.
Це - непростий період роботи, але дуже важливий. Не варто соромити, звинувачувати чи переслідувати клієнта за нього. Можливо ввести в зону усвідомлення гіпотезу про дорослішання шляхом знецінення (наприклад: "Я бачу, скільки всього в тебе вже виходить, і ти багато можеш робити без терапії та мене, і, можливо, тобі легше визнавати свою силу, зменшуючи значущість терапії") та, в разі її підтвердження клієнтом, чого може й не статися, з огляду на специфіку цього етапу, запропонувати створити інший спосіб показати, що він (вона) вже не так потребує психотерапевта, як раніше, що та як вже виходить, підтримати його "дорослу" частину, перевівши знецінення на подяку та гордість.
По-шосте, якщо ви все-таки продовжуєте ображатися або злитися, можна подивитися в бік співзалежних стосунків: чи не вступили ви в прихильники клубу шанувальників трикутника імені товариша Карамана? Тут і супервізія може згодитися.
По-сьоме, якщо криє після сесії сильно афектом у бік клієнта, а до супервізії та/або вашої особистої терапії ще ого-го, телефонуйте колегам.
Людям, які "не в темі" скаржитися не рекомендую, особливо, якщо вони скептично налаштовані з приводу вашої професії, - не варто їх постачати аргументами проти, і викликати здивування: навіщо це ви йдете до цього "жахливого" клієнта на цю "жахливу" роботу (відчуваєте душок трикутника страждання?)...
А ось колегам, наставникам і однокашникам - будь ласка, скаржтеся від душі, дефлексуйте анігіляційну агресію, ось тільки накручувати при цьому себе не варто.
Тим же, хто підтримує, тобто цим самим колегам тощо, рекомендую просто слухати і повертати активним слуханням те, про що говорить ваш поранений знеціненням колега, розбавляючи чимось на кшталт: "Як же тобі непросто з цим клієнтом!", уникаючи нагнітання, і, після того, як ваш колега вичерпається, можна повернути йому те цінне, що ви особисто знаєте про його роботу. Тут важлива щирість, вигадувати не варто.
І ось тут я звертаюся до вас, до тих, кого знецінюють: будьте пильними і не заразіться знеціненням від клієнта, спробуйте повірити вашому колезі, що врівноважить порушене відчуття психотерапевтичної самоцінності.
ЛІТЕРАТУРА
- Ожегов С.І. Тлумачний словник російської мови, 4-к изд./ М: "Классический словарь", 2015, 896 с.
- Зінкер Дж. У пошуках гарної форми / М: "Корвет", 2015, 272 с.
- Кан М. Між терапевтом і клієнтом: нові взаємини / СПб: "Мегбутік", 2013, 148 с.
