В пошуках втраченої безпеки
Гештальт-терапевту

В пошуках втраченої безпеки

Безпека виявляється через важливі речі, наприклад:

  • присутність нашого звичного світу та способу життя, 
  • важливих людей в житті, 
  • переживань себе та того, особливого, що є між нами поряд,
  • звичайних «ритуалів», предметів, різних дрібниць, що складають нам світ, того що ми професійною мовою називаємо життєвим фоном. 

Часи війни змінили наше життя, під час корінним чином. Саме тому у найбезпечнішому світі ми можемо відчувати небезпеку, а у найнебезпечнішому – безпеку.

Перед нами, як перед гештальт-терапевтами постало завдання, яке є ширшим, ніж звичайне для нас, відтворення життєвого фону. 
Під час війни ми створюємо новий фон в альянсі клієнт-психотерапевт, надаючи можливість безпечного поля в небезпечному світі. Це є профілактикою феномена «вивченої безпорадності»: я зі своєю життєвою енергією не потрібний, ні в чому не має сенсу, я ні на що не впливаю…

В психотерапевтичних стосунках створюється такий досвід, в я кому клієнт відчуває що має право бути собою в своїх переживаннях, його не відштовхують, не осуджують.   В психотерапіі клієнт знаходить того, хто підтверджує, що його, клієнтське, я зі своєю життєвою енергії потрібно, і з ним можна жити, не роз'єднуючись з іншими, із світом навколо. Якщо тиснути частину себе, вона неодмінно вибухне і має шанс розтрощити все довкола. Важливо знайти від’єднанні частина себе поряд з психотерапевтом та з'єднатися з ними, отримуючи енергію жити. Саме це надає можливість діяти, відчувати силу та можливості навідь у рамках воєнного часу. 

Підсумуємо, коли є безпека, опора та бачення себе та Іншого, невизначеність сприймається як ресурс. І психотерапія виступає в якості ресурсу для створення стійкості у невизначеності широкого світу. 

Вадим Гречка, Оксана Сиченко (за матеріалами групової супервізіі Вадима Гречки)

Рекомендовані статті