Як утворюються комплементарні пари

Як утворюються комплементарні пари? Якщо людина винесла з дитячо-батьківських стосунків певний невроз, то вона знайде людину, у стосунках з якою цей невроз увесь час актуалізуватиметься, а якщо точніше, то вона знайде таку людину, з якою вони не зможуть один об одного не ранитися... Якщо одному з них стане не під силу, то він піде розбиратися з власними стосунками, а зрештою підлікує свій невроз, і або зможе гармонізувати наявні стосунки, або побудує нові, в яких такої потреби актуалізувати невирішені дитячо-батьківські питання вже не буде.

Комплементарні пари - це такі пари, які у своїх шлюбних стосунках відтворюють свої невирішені проблеми в батьківських сім'ях, часто їхні потреби, звернені до партнера, насправді звернені до батьківських постатей, і перш за все це потреба у визнанні, прийнятті й безумовній любові, які шлюбний партнер задовольнити не може, бо в партнерських стосунках зовсім інші завдання, і ці завдання передбачають обмін і взаємодоповнення двох дорослих людей. Але можуть бути й інші, як описано в цьому випадку з практики, проблеми чоловіка й жінки, що мають певний характер і потрапляють одна в одну, немов пазли, утворюючи певний взаємозв'язок.

Приходить на консультацію пара, він із сім'ї, де є владна мама, яка пригнічує, до якої є багато ретрофлексованих (невисловлених, звернених на себе) різних почуттів, поруч із цією мамою, згідно із законом жанру, тато, який слабкий і п'є, спивається. І вона, у неї тато, який контролює, у якого щодо доньки багато очікувань і гніву, якщо вона цих очікувань не виправдовує, а вона їх, ясна річ, ніколи не зможе виправдати, відповідно, у неї теж багато різних ретрофлексованих почуттів щодо тата.

І ось вони зустрічають одне одного і починаються стосунки двох людей, де немає досвіду близьких стосунків і непідробного інтересу та прийняття іншого, як іншого, неможливо виражати почуття одне одному, немає розуміння про те, як говорити про те, що для кожного з них є значущим, і є на додачу до того ж із його боку страх стати "підкаблучником", а з її боку захист і страх контролю з боку чоловіків. І починається справжній "танець нарцисів", де складно не поранитися один об одного і дуже складно наближатися, водночас є неусвідомлений страх, що якщо інший дізнається, яким він є насправді, інший від нього відмовиться. ("батьків" втрачати страшно).

Ці люди дійшли до терапії і в них є реальний шанс змінити свої стосунки всередині пари або завершити свої невирішені проблеми з ранніх стосунків і зрозуміти, що їм обом потрібен інший партнер. Вибір завжди залишається за парою, але я за можливість знаходження ресурсів пари, які б їм дозволили зберегти і поточні стосунки.

Завданням терапії буде розуміння власних сімейних історій для кожного з них, розуміння, що багато очікувань і захистів стосовно одне одного насправді звернені до батьківських фігур і робота з цим у терапії, розгортання ретрофлексивних способів поводження зі своїми почуттями поруч з іншою людиною, робота зі страхом пред'являтися у стосунках справжнім, без страху втрати іншого, налагодження комунікації всередині пари (як говорити про значущі потреби іншого, щоб бути почутим, слухати й чути), робота зі страхом контролю у стосунках, робота з іншими людьми.