Проблеми в навчанні

У першій трійці причин труднощів називають:

• Поганий або відсутній інтернет
• Складний емоційний стан і психологічні проблеми дітей
• Відсутність бажання вчитися

З відповідей можна зрозуміти, що батьки вбачають причину труднощів як в особливостях шкільної системи та організації, так і в психологічному стані дітей.

Але чи завжди наявність труднощів призводить до неуспішності?

Визначення неуспішності звучить як "невідповідність підготовки учнів обов'язковим вимогам школи в засвоєнні знань, розвитку вмінь і навичок, формуванні досвіду творчої діяльності та вихованості пізнавальних стосунків", і виражається у вигляді оцінок.

Психологічні причини шкільної неуспішності.

Почнемо з того, що діти починають навчання зі старту: психологічної готовності до школи. Вона полягає не в умінні читати-рахувати, а в такому:

• фізичне здоров'я.
• психологічна готовність до навчання (визначає психолог).
• достатній для віку життєвий досвід, побутові навички.
• словниковий запас, розвиток мовлення.
• інтерес до навчання, що формується.

Очевидно, що чим вищий рівень готовності до школи, тим легше дитині освоювати роль учня і звикати до нових вимог.

Наступний важливий аспект для успішності - це емоційний комфорт і безпека. Звичний стрес, пов'язаний зі ставленням до школи, постійна тривога, стійкі страхи, яких зазнає школяр, порушують якості уваги та здатність до запам'ятовування, що веде до зниження засвоєння матеріалу.

Сюди ж можна віднести й когнітивне виснаження - стан психічної втоми, пов'язаної з високим рівнем розумової активності (навантаження) впродовж тривалого часу в умовах стресу, нестачі або порушення сну, розслаблення, розваг, руху.  

Третя причина - невідповідність особливостей особистості або темпераменту учня та особистості вчителя. Наприклад, коли швидкість пояснення і засвоєння матеріалу не збігаються (висока швидкість пояснення - низька швидкість засвоєння або низька швидкість пояснення - висока швидкість засвоєння). У першому випадку дитина не встигає зрозуміти, у другому - відволікається, їй може бути нудно.

Тут же невідповідність навантаження можливостям (коли батьки багато вимагають або роблять за дитину домашню роботу, не даючи проявитися її самостійності)

Четверта - віковий період. У 7 класі сферою інтересів стає спілкування з однолітками (і це нормативне завдання розвитку особистості). Шкільна програма не враховує фізіологію, і в цей час додається велика кількість додаткових предметів. Тож у цьому віці зниження успішності є навіть показником нормального розвитку дитини. 

П'ята - це діти з особливими потребами (розлади аутистичного спектра, СДУГ, розлад шкільних навичок, відставання в інтелектуальному розвитку). Майже всі ці стани, як правило, діагностуються лікарями до початку шкільного навчання, з відповідними рекомендаціями. За винятком розладу шкільних навичок, який проявляється якраз із початком навчання: за збереження інтелектуальних можливостей виникають складнощі в опануванні навички письма або/та читання, або/та лічби. Оскільки це пов'язано з особливостями роботи відповідних ділянок мозку, то й програма для таких дітей має бути особлива - така, що враховує це. Тут спочатку необхідно спрямовувати зусилля не на підвищення успішності, а на підбір відповідного методу і програми навчання.

Велика помилка - вимога від таких дітей відповідати стандартним шкільним нормам. Це призводить до формування вторинних емоційних розладів і зниження самооцінки.

Як бачимо, причини для зниження успішності дуже різноманітні, і підхід до її поліпшення відрізнятиметься залежно від ситуації.

Отже, як підвищити успішність?

1. Почнемо з профілактики. На чому акцентувати увагу під час підготовки дитини до школи:

• регулярні фізичні вправи та заняття, що розвивають координацію (це показник зрілості нервової системи) і розкріпачують м'язи (особливо корисно тривожним, напруженим дітям).
• тренування дрібної мускулатури рук (ліплення з пластиліну і глини, малювання, вирізання)
• освоєння понять, пов'язаних із простором
• навчити дитину зв'язно розповідати про те, що відбувається, через ставити приблизно повторювані запитання
• сприяти розвитку пізнавального інтересу (як одного з видів навчальної мотивації)
• підвищувати рівень довільності поведінки
• перед оформленням у клас із підвищеним навантаженням проконсультуватися в психолога
• обирати не школу, а вчителя.

Якщо фахівець визначає психологічну неготовність до школи (показники уваги, пам'яті, мислення, емоційно-вольової, мотиваційної сфери, комунікативних і соціальних навичок), то допомогти дитині досягти необхідного рівня можна, виконуючи рекомендації психолога.

2. Створити дитині емоційний комфорт і безпеку - це забезпечити її робочий простір необхідним, уникати надмірних вимог, приймати помилки як частину навчального процесу і давати можливість їх виправляти, надавати допомогу, але не робити за дитину, підтримувати адекватну самооцінку, не вдаватися до порівняння з іншими дітьми (лише з собою). Не залякувати і не соромити. Не створювати зв'язку: "погана успішність = Я поганий". Наглядати, щоб роль учня не затулила від вас дитину.
3. Передати дитині відповідальність за свої дії (особливо якщо батьки звикли вчитися за дитину). Дати можливість зустрітися з наслідками своїх вчинків і отримати задоволення від результатів самостійних зусиль. Надавати перевагу не зовнішнім мотиваторам (батіг і пряник), а сприяти формуванню внутрішніх (пізнавальний інтерес, міжособистісні стосунки, установка на досягнення успіху). Адже найефективніший метод мотивації до навчання - внутрішнє прагнення.
4. Враховувати вікові особливості та завдання розвитку.

Резюме:

1. Адекватна підготовка до шкільного життя дає хороший старт для навчання.
2. Шкільне навантаження має відповідати можливостям дитини, бути диференційованим.
3. Важливий емоційний комфорт і безпека, своєчасна передача відповідальності та формування внутрішньої позитивної мотивації.