Часті перепади настрою у підлітків

Ваш ніжний і слухняний вчора, вранці, годину назад малюк несподівано став впертим, кричати, плакати, впадати в істерику там, де раніше погоджувався. Що ви почуваєте у відповідь на таку поведінку дитини? Як ви реагуєте на таку поведінку? Спробуйте зараз хвилинку подумати, відчути та дати відповідь що відбувається в такі моменти з вами. Напевне у кожного з батьків що читають ці рядки виникали різні почуття, від бажання дати копняка до повної розгубленості і непорозуміння що з цим всім робити. Будь-яка ваша реакція нормальна, згадайте як ви реагуєте на несподівані зміни що стосуються тільки вас, наймовірніший за все реакція на різкі зміни що до неочікуваних змін в поведінці дитини будуть схожі на те як ви реагуєте на кризові ситуації(безумовно спираючись на ваш стан тут і зараз). А якщо цей дискомфорт на який ви не можете вплинути весь час повторюється? Як ви реагуєте, спробуйте згадати.

Пубертат — це криза не тільки для дитини, але і для батьків. А кожний дорослий на кризові ситуації реагує в залежності від особистісних властивостей темпераменту і характеру.

Що відбувається з нашими підлітками?

Фізіологія настрою

Мізки, гормони, активне зростання — це три фізіологічні складові взаємодоповнюють одна одну і приймають участь в процесах перетворення дитини у зовні дорослу людину. Мозок підлітка активно змінюється, що в свою чергу впливає на гормональні процеси, а гормональні зміни нерозривно сприяють фізичним змінам. Багато хто з мам знають на власному досвіді що гормони важко контролювати, але у мам був час пізнати себе, свої особливості та навіть пристосуватися до цих властивостей організму.

Спробуйте згадати яким/якою ви були у віці вашої дитини. Як ви себе відчували? Які почуття переживали в той час?

Саме у підлітковому віці за спостереженнями авторів книги С. Амодт і С.Вонга “Таємниці мозку вашої дитини”, відбувається завершення формування деяких відділів мозку:

• набуває остаточного формування кора лобних відділень, що відповідає за контроль поведінки, емоцій і оцінки можливих наслідків;
• підвищується активність вентральної частини смугастого мозку, що має вплив на підвищені очікування нагороди (потреба в позитивній оцінці і підтримці);
• на стадії формування знаходиться очно-лобна кора, ця частина мозку бере участь у процесах сигнального контролю, тобто відповідає за зв'язок між емоціями і раціональністю;
• змінюється у розмірах мигдалевидне тіло яке впливає на рівень агресивності підлітка;
• сюди ж гормони. Гіпоталамус впливає на виділення гонадотропного гормона який відповідає за вивільнення тестостерона і естерогена — статевих гомонів.

! Цікаво що на рівень агресивності самі собою гормони не впливають, під час дослідження будо виявлено що в родинах де батьки знаходились у гарних відносинах з підлітками рівень агресивності дитини не змінювався, а в тих родинах де батьки не могли налагодити стосунки з дітьми діти були більш агресивними.

• знову гормони. В цей період на організм дитини впливають дофамін — нейротрансміттер що відповідає за сприяння мотивації, окситоцин — гормон що бере участь у формуванні близьких стосунків (звідси перші закоханості), зменшується вироблення мелатоніну — гормону що відповідає за якість сну, а гарний сон впливає на загальне самопочуття людини та роботу пам'яті. Саме з цієї причини у підлітків спостерігається зміщення ритмів день/ніч.

Підводячи підсумки цієї частини статті можемо сказати що вплинути на природній перебіг життя доволі складно. Та найбільша складність полягає втому, що разом зі змінами дитини виникає потреба у змінах і батьків (що з цим робити читайте нижче).

Психоемоційні причини

Зміни що відбуваються зовні напряму пов'язані з емоційним станом підлітків. На емоційний стан дитини впливають внутрішні та зовнішні фактори: як я бачу себе і як оцінюю себе, співпадають чи ні зміни з моїми очікуваннями, як бачить і оцінює мене світ (батьки, однолітки, школа, соціум). Стрімкі міни та неможливість вплинути на ці зміни лякають, треба час і взаємодія всіх членів родини, щоб до них пристосуватися.

Задачі віку — перейти із світу дитинства у доросле життя, з одного боку відділитися від батьків і створити своє життя, з іншої сторони зберегти приналежність і стосунки у батьківській родині. Це не проста задача. Спробуйте згадати ваш підлітковий період, що відбувалося з вами, що відчували, чого прагли, чи співпадали ваші наміри з намірами батьків, як ви впоралися з тими переживаннями і наміченими цілями?

Перехід у доросле життя пов'язаний з тривогами, очікуваннями та містить в собі вплив зовнішніх факторів: перша закоханість, психологічне і фізичне відділення від батьків, знаходження і встановлення свого місця серед однолітків, очікування і сподівання на можливості свого тіла та розуму, час приймати важливі рішення стосовно майбутньої професії і т.д. Тому не дивно що психіка від кількості поставлених задач і навантаження не витримує.

Наша задача як батьків, враховувати вплив фізіологічних і внутрішньопсихічних процесів, що впливають на поведінку підлітка, навчитися будувати нові форми взаємодії. В своїй книзі “Підлітки. Як пережити пубертат” О.Бурмістрова пропонує не зважаючи на рівень конфлікту у спілкуванні з підлітками використовувати техніку “Безпечний конфлікт”:

• розмовляти в нейтральний час, розмовляти контролюючи свої емоції і враховувати свій емоційний досвід. Дитина може висувати звинувачення ,нападати, висувати потреби тоді коли ви не очікуєте. Емоції передаються, навіть якщо ви знаходитесь в цей час в ресурсі, легко відповісти в тій же манері. Дорослому важливо об'єктивно зважити свої можливості в “битві”, а ще краще перенести розмову на інший час. Це дасть можливість зважити ситуацію, знизити накал у підлітка і самому оговтатися.
• говорити відверто про свої почуття:”Зрозумій, я сьогодні втомилася/втомився, зараз роздратована і можу бути різкою в сприйнятті та судженнях, давай перенесемо розмову на інший час. Ми трохи оговтаємось і зможемо поговорити спокійно, добре?” Узгодьте час для розмови. Ці дії потрібні перш за все дорослому, щоб прийти до тями та оцінити свої можливості поруч з дитиною не відвертаючи її від себе. Така форма розмови дозволить зберегти контакт.
• досліджувати власні тригери. Тобто знати на що я реагую, що може вплинути на мій емоційний стан і як опанувати реакціями на ці тригери.
• будь-який конфлікт треба завершувати. Після того як вийшов конфлікт, перемовини відбулися, претензії висунуті, важливо поставити крапку:“Ми про це більше не сваримося.” Кажучи мовою гештальту — закрити гештальт, щоб не гальмувати відносини цією історією, а йти далі у майбутнє.

Діагностика настрою

Норма — періодичні емоційні хвилювання, грюкання дверима, агресивна поведінка у відповідь на агресію, протест стосовно певних речей. Дитина нападає коли боїться, найвищий ступінь люті виникає в моменти безсилля, на інстинктивному рівні дитина в такі моменти “збільшується у розмірах”. Іноді така поведінка є криком про допомогу, іноді — засіб бути почутим або поміченим, все залежить від контексту ситуації та важливо дорослому навчитися слухати поміж рядків.

Відлюдькуватість, ігнорування, уникання спілкування — це можуть бути засоби захисту своїх кордонів, заява про потребу власного простору, потреба усамітнитись це норма. Бо дорослим теж іноді важливо побути наодинці з собою, зі своїми думками.

Коли слід хвилюватися?

Коли у дитини впродовж декількох днів і більше спостерігаються сльози (окрім можливих трагічних життєвих випадків, тобто переживання втрати), занепад сил, розлад сну(ввечері не вляжеться, вдень спить, після сну занепад сил), втратився інтерес до того що раніше приносило задоволення, якщо без гаджету дитина стає нервовою, не може знайти собі місця — це привід звернутися до психотерапевта! Підліткові депресії — це хвороби нашого сьогодення, причини спеціалісти і досі не можуть віднайти, але мешкати не можна! При клінічній або субклінічній формі депресії слід одразу звертатися до лікаря-психіатра для призначення лікування, оскільки депресія це небезпечна хвороба яка потребує швидкого реагування і миттєвого лікування.

Підлітковий вік один з найскладніших для всієї системи. Всім членам родини доводиться в цей період змінюватись, реагувати, навчатися новим формам взаємодії. Іноді спроби налагодити відносини марні, в такі моменти буде нормальним звернутися по допомогу в наш центр, де ми можемо запропонувати як особисту, так і групову підліткову терапію.